Під час реставраційних робіт особливу увагу було приділено збереженню фортифікаційного характеру Вежі Мурованої, що сформувався впродовж XIV–XVI століть. Інженерне зміцнення масивних контрфорсів, які утримували споруду на схилі Замкової гори, та впорядкування давніх бійниць проводилися під суворим науковим контролем. Архітектор-реставратор Володимир Леонтович та консультанти прагнули уникнути псевдоісторичних нашарувань. Такий підхід дозволив зупинити руйнування вежі та зберегти її оборонну суворість та історичну правдивість. У результаті відреставрована пам’ятка постала як живий зразок волинського фортифікаційного будівництва, де кожен оборонний елемент наочно розповідає про минуле краю.