Перший хранитель давньосховища Михайло Тучемський виявив безпрецедентну відданість музейній справі, адже оселився безпосередньо у замковому комплексі. В умовах воєнного лихоліття Першої світової війни та постійної загрози мародерства його особиста цілодобова присутність стала головною гарантією безпеки новостворених колекцій. Він поєднав обов’язки адміністратора, дослідника та вартового, контролюючи кожен крок функціонування споруди, де одночасно діяли музей, бібліотека та шпиталь Червоного Хреста. Цей самовідданий крок дозволив зберегти колекції в найкритичніший період. Цей вчинок назавжди вписав ім’я Михайла Тучемського в історію заповідника як взірець жертовного служіння культурі та особистої відповідальності за спадщину.