Діячі Братства імені князів Острозьких позиціонували себе не лише збирачами старожитностей, а й духовними спадкоємцями та продовжувачами культурної місії князівського роду XVI століття. Братчики прагнули відродити славу міста як потужного просвітницького та інтелектуального центру Східної Європи. Власну сподвижницьку працю, спрямовану на порятунок замку, заснування бібліотеки й музею, вони сприймали як моральний обов’язок та новітню форму меценатства. Саме ця ідейна позиція визначила масштаб діяльності організації, а локальна благодійність набувала значення справи збереження національної спадщини. Традиція опіки над культурою та наукою, закладена князями, отримала у діяльності Братства гідне продовження, але вже у реаліях початку XX століття.