Організація регулярних “народних читань” перетворила новостворений музей на дієву платформу неформальної освіти для всієї громади. Братчики використовували замкові зали для проведення відкритих просвітницьких лекцій, читання української літератури та популяризації знань про рідний край. Доступність таких зустрічей дозволяла залучати учнівську молодь, міщан та селян із навколишніх сіл, суттєво підвищуючи загальний культурний рівень населення. Така системна освітня практика заклала потужну традицію відкритості інституції, утвердивши музей як головний інтелектуальний і просвітницький центр Острожчини.